Поступово на зміну монументалізмові прийшов новий напрям – орнаменталізм.
Основні його риси: 1. Мозаїчність композиції та багатотематичність творів, екскурси в минуле, ліричні відступи.
2. Погляд на світ як на систему символів, тобто художня настанова, за якою довколишня дійсність є знаком чогось іншого, вищого, духовного.
3. Багата тропіка: порівняння стають поширенішими й набувають символічного забарвлення (битва – бенкет або весілля; весна – символ воскресіння тощо), типовими стають гіперболи, з’являються фольклорні постійні епітети.
М о н у м е н т а л ь н и й (від лат. нагадую) – ґрунтовний, міцний, величезний, пов’язаний зі спорудами, пам’ятниками. (ІХ – початок ХІІ століття)
Для мистецтва цього напряму характерні: 1. Масштабність, величавість, суворість.
2. Зосередження уваги на змісті.
3. Незначна кількість формальних прикрас, серед яких найхарактерніші – паралелізм сусідніх речень або думок, алітерації, окремі порівняння («стріли, як дощ, ворожі полки, як ліси»), епітетиCпрізвиська (Святополк Окаянний, Боняк Шолудивий).
Європейське бароко 
Монументалізм