 Жанр „історична пісня" відомий усім слов'янським народам. Це ліро-епічні твори, присвячені певній історичній події чи відомій історичній постаті. Слід зауважити, що це не хроніка подій, не документ, в якому важливу роль відіграють факти; це художній твір, тому в ньому можливий творчий домисел.
Головна вимога до історичної пісні - правильно відобразити епоху, суть доби, її дух, національну спрямованість (Б.Степанишин). За обсягом історичні пісні менші за думи, але більші, ніж ліричні пісні. Епічний характер виявляється у розповіді про події, які зображуються об'єктивно, але без чіткої фіксації подій, життя історичних
персонажів. Наявні в піснях символіка, гіпербола, емоційно-оцінні елементи.
В українську фольклористику поняття „історична пісня" увів М.Гоголь.  У статті „Про малоросійські пісні" (1833 р.) він указує на визначальну рису даного жанру: „вони не відриваються ні на мить від життя і... завжди відповідають тодішньому стану почуттів".
Серед особливостей історичних пісень варто відзначити також: - показ важливих суспільних подій та історичних осіб; - стислу розповідь про них; - наявність застарілих слів та висловів;
Джерело
- строфічну або куплетну побудову.
| 