Бароко (barocco – дивний, химерний) – напрям у європейському мистецтві та літературі 17–18 ст., якому належить важливе місце в поступі європейської культури. Прийшло на зміну Відродженню, але не було його запереченням. У цей період складається перша все європейська художня культура.
Художня система бароко надзвичайно складна, уній наявна і мінливість, і поліфонічність.
Література бароко характеризується *суперечливим поєднанням релігійних і світських мотивів, образів, *тяжінням до різних контрастів, складної метафоричності, алегоризму і емблематичності, *прагненням вразити читача пишним, барвистим стилем, риторичним оздобленням твору.
У різних культурах, літературах бароко неодночасно склалося, досягло розквіту. Серед країн православно-слов’янської культурної спільності бароко почало формуватися і набуло значного розвитку набуло в Україні та Білорусії, що входили до складу Речі Посполитої і тісніше стикалися з польською та західноєвропейською бароковою культурою.
Крім західноєвропейських впливів на Україні бароко мало власні джерела: давньоруські та фольклорні витоки, що проявлялися на різних рівнях українського бароко („високому, „середньому” та „низовому”).
Нещодавно поняття бароко не вживалося по відношенню до української літератури. Його запропонував Дмитро Чижевський і обґрунтував доцільність вживання бароко як назви епохи в українській культурі у трьохтомному нарисі „Український літературний барок” (Прага, 1941–1944), що не образу викликало наукову дискусії.
Лише на УІ Конгресі славістів у Празі 1968 р. вчені поставили питання слов’янського бароко, зокрема українського. Розквіт цього стилю в українській літературі припадає на період кінця ХУІ–ХУІІІ ст. і простежується у різних жанрах, але проявляється по-різному.
Стильовими домінантами цієї культури були: метафоричність, антитеза, алегорія, символіка. Провідним принципом бароко був кончеттизм.
Кончетто – це поєднання в одному образі двох або декількох понять, особливо цінувались поєднання парадоксального. В українській літературі принцип проявився у творчості І.Велмчковського, І. Галятовського, А.Радивиловського, С.Яворського.
| 