ВЕРТЕП: театр життя.

Василь ЗУБАЧ, Ужгород 

Дословно «вертеп» — макет церковці, ширше — один із видів фольклорного театру, характерного для багатьох європейських країн із християнським віросповіданням.

В українців таке явище відоме як вертеп, яселки, бетлегем, райок; у росіян — петрушка; у білорусів — батлейка, остлейка, вяртеп; у поляків — шопка; у чехів і словаків — бетлем.

Українське Різдво приходить після Святого вечора між 6 і 7 січня. В давнину тоді святкували Коляду — народження Сонця, яку згодом християнська церква приурочила до появи на світ Ісуса Христа. Але в більшості областей України все ж колядують, а от на Закарпатті, Львівщині, Івано-Франківщині все розмаїтішає вертеп. 
— На царині закарпатоукраїнській, — говорить знаний у краї активний фольклорист, кандидат філологічних наук, автор грунтовного видання «Закарпатський вертеп» Іван Хланта з Ужгорода, — відзначилися насамперед греко-католицькі священики. Вони якраз постаралися кодифікувати явище, окреслити межі можливого і дозволеного з точки зору кліру. Таке втручання в розвиток народної драми мало під собою міцний фундамент, адже тріумфальний похід вертепу Європою почався десь у IХ столітті з церков — твердині християнства, з великого Риму. Тому невипадково отець Євген Фенцик із Ужгорода в 1893 році на сторінках літературно-духовного журналу «Листок» помістив літургічну проповідь, приурочену до різдвяних свят. У проповіді йдеться про специфіку та сутність події, зокрема, чітко позначено вихідний термін: Ісус народився в яслах віфлеємського вертепу. Останнім священик називав щось на зразок печери з маленьким дахом, куди на ніч заганяли худобу. Саме так тлумачив автор...

А загалом вертепні вистави — це містерії- драми, де в особах відображалися біблійні сюжети чи події земного життя. 
Саму вертепну скриньку галицький люд називав «вертепом», «капличкою», «яселкою», «шопкою», а закарпатський — «вертепом», «капличкою», «бетлегемом», «віфлеємом» (останні дві назви перегукуються з місцем народження Христа — Віфлеємом. — Авт. ). Скринька ж власне асоціюється з її вмістом — грошима. 
...Композиція розігруваної різдвяної п’єси проста, в її основу покладене євангельське оповідання про народження Ісуса Христа. Діва Марія народила сина (месію) в печері (вертепі), куди на ніч заганялася худоба. На небі спалахує ясна зоря. Царі-волхви йдуть поклонитися немовляті. При звістці про народження Христа цар іудейський Ірод занадто засмутився й захотів знищити потенційного ворога. Волхви обіцяли підступному Іроду розповісти про подробиці зустрічі з Сином Божим, але ангел порадив їм іти додому іншим шляхом, аби вони не стали співучасниками лихого наміру. Повивальнику ж Йосипу ангел наказав тікати з Марією та Сином до Єгипту. Та розлючений Ірод наказав там знищити всіх малих дітей. Так гласить Новий Завіт. Одначе в біблійному оповіданні нема деяких епізодів характерної вертепної драми. Їх запозичено з апокрифів, де канонічні євангельські розповіді тлумачилися в язичницькому народно-побутовому дусі. Швидка зміна сценічних ситуацій, комічних, деколи імпровізованих, діалогів робить вертеп живим неповторним дійством. 

Джерело