Д.О.СВІДНИК ВАСИЛЬ БАРКА -- ПИСЬМЕННИК АПОКАЛІПСИСУ
Надійшла сумна звістка із-за океану. Відійшов у вічність Василь Барка (Василь Очерет). Проживши майже 95 років, Василь Барка помер у час трагічного ювілею 70-річчя голодомору 1932-1933 років, описаного ним у "Жовтому князі". Більшу частину свого життя поет, прозаїк, есеїст, критик прожив поза рідною Україною.
Народився Василь Барка 1908 року на Лівобережній Україні в родині хлібороба. Закінчивши педагогічний технікум, деякий час учителював у шахтарській школі на Донбасі. Опісля закінчив філософський факультет й аспірантуру на Північному Кавказі. 1940 року захистив у Москві дисертацію про стиль "Божественної Комедії" Данте та викладав курс західньоєвропейської історії літератури на філологічному факультеті в одному з університетів. Від 1943 року до 1950 року перебував у Німеччині, потім в Америці.
Його поетична й письменницька творчість дуже багата. Написав понад 30 літературних творів, не враховуючи багатьох статей, розсіяних по різних журналах і часописах. Розпочав літературну діяльність віршами, з яких багато видав у збірках: "Шляхи" (Харків, 1930), "Цехи" (Харків, 1932), "Псалом голубиного поля" (Нью-Йорк, 1958), "Лірник" (1968). Написав два романи великої мистецької вартості: "Рай" (Джерзі-Ситі-Нью-Йорк, 1953) і "Жовтий Князь" (Мюнхен-Нью-Йорк, 1963). У них зобразив трагедію українського народу в 30-х роках нашого сторіччя. Поема-роман "Свідок" "у вертикально-земній площині змальовує трагічні події в Україні потягом доби двох воєн, а вертикально-донебесно підноситься на крилах християнської віри до "Творця". Над цим твором працював письменник 25 років.
З есеїв Барки треба згадати "Жайворонкові джерела" (Нью-Йорк, 1956) і "Вершник неба" (Нью-Йорк, 1965). Гідні уваги є філософська книга "Пісня про невидиме сонце" і літературознавчі праці "Хліборобський Орфей, або Клярнетизм" Мюнхен-Нью-Йорк, 1961) та "Правда Кобзаря" (Нью-Йорк, 1961). У творі "Апостоли" (1946) помічаємо відгомін ранніх українських символістів.
У поезії Барки переплелися всі літературні напрями. Коли побачила світ збірка Барчиних поезій, критики в "Літературній газеті" закинули авторові "клясово-ворожі впливи". Його релігійні твори належать до найкращих у релігійній поезії нашої літератури. У творах "Апостоли" і "Білий світ" помітний вплив Шевченка, особливо в 2-ій частині "Білого світу". У них автор звертається теж до джерел народної творчості, ідучи за прикладом раннього Тичини. Крім того, щедрою рукою черпав він із західних джерел, особливо з поезії італійського ренесансу й барокової творчості. В книзі "Океан" зустрічаємо теж техніку французьких символістів.
Барка відзначається своєю лексикою і будовою речень. Звичайна приставка в нього нерідко з'являється на незвичайному місці, тому стрічаємо в нього такі вислови: "Всюди неземля. Є несвіт і нежиття на нім".
Барка -- це один із найбільших сучасних поетів західної еміграції. Його твори вирізняються великою оригінальністю форми і глибокою християнською релігійністю, або, як каже Юрій Лавріненко, "отою всеприсутністю Христа". Барка -- це наскрізь християнський поет. Коли він що-небудь пояснює, то завжди виходить із науки Христа. На своєму ювілейному бенкеті сказав він у своєму слові: "Вища воля небесна торкається вирішально до кожного в світі, і до присутніх тут. Коли ми всі, після несамовитих вирів війни, терзань з репатріаційного часу, нужди, небезпек, -- опинилися тут, на американській землі, і маємо все, чого бажає і потребує душа людини: повноти харчів, одягу, забезпечення, дому, книги, Церкви, громадського життя, -- все у щедрих дарах, це ж і є дія руки Спасителя".
Барка відомий теж як прозаїк нової християнської повісті та унікального стилю. Для ілюстрації стилю й мови Барки наведемо деякі рядки з його віршів.
Моляться соняшники.
Грім на хмарі Біблію читає...
Тополя пошепки:
страшний, як твій плач, Ісаіє!
Моляться соняшники.
Голод. Мати немовля вбиває...
Тополя закричала:
Ой, який Мій рай, Ісаіє!
("Білий світ",1947)
За підрахунками Юрія Лавріненка, одного з небагатьох діячів національного відродження, якому вдалося вижити і під час Другої світової війни виїхати на Захід, в УРСР у 1930-х роках було ліквідовано майже 80% творчої інтелігенції. Тотальний характер винищення національної культурної еліти дали підстави йому назвати добу 1920-1930-х років "розстріляним відродженням". Але найтяжчим злочином Сталіна супроти українського народу було влаштування голодомору 1932-1933 років.
Голод 1932-1933 рр., його витоки та наслідки, стали справжньою національною трагедією. І, звичайно, велике людське горе, горе цілої нації, не могло не відобразитися у художній літературі. В українській і світовій літературі в різні часи з'явилися твори про жахіття 30-х років. А найглибше, найґрунтовніше, найпроникливіше розробили тему цієї катастрофи письменники української діаспори Улас Самчук ("Марія") і Василь Барка.
Якщо Улас Самчук, змальовуючи життя українського села впродовж кількох десятиліть, аналізує передусім витоки великої народної трагедії 1933 року, то Василь Барка у своєму романі "Жовтий князь" (1963), художньо узагальнюючи документальний матеріал страшного злочину тоталітаризму, подає безліч жахливих картин цього Апокаліпсису, через окремі людські долі, вчинки, моральну позицію персонажів відтворює цілий народ в певній історичній конкретиці. Твір В. Барки просто-таки пересичений страшними фактами, подіями -- реаліями чорного лихоліття. Трагедія 1933-го осмислюється письменником через біблійне пророцтво як результат запрограмованого геноциду, що його здійснювала партія більшовиків та її вожді, які асоціюються з фатальним диявольським знаком "666". Звір із цим знаком постає з розповідей подорожнього в жовтому одязі -- так через увесь роман проходить символічний образ Жовтого князя, що несе смерть, горе, страждання, суцільне нищення й руйнацію, спустошує не тільки землю, а й душі людські: "Всіх супротивних йому, але вірних Христу, викликатимуть і вигризатимуть з ниви життя, вбиватимуть, як чужих птахів -- огнем, залізом, голодом; подібно тепер робиться. Погіршає люто при останньому звірі ... Скибки хліба не дадуть, коли не покажеться знак на лобі і на долоні, кладений від князя, що при дияволі ходить".
У романі докладно змальовуються діяння більшовицьких опричників, які, запопадливо вислужуючись перед вищими ешелонами влади та їхніми сатрапами в Україні, забирали в селянських багатодітних сімей останні крихти, свідомо прирікаючи дітей на мученицьку смерть.
А ось картинка з вищими партійними чиновниками:
"Партійщина вищого рангу і звання, з яскравими зірками на кашкетах і грудях, позиркує у виразі кислувато погірдливої нудьги крізь шибки автомашини... позиркує на трупи, розсіяні по вулицях, і відвертається випасеними обличчями".
Написаний на початку 60-х років у США, твір цей є сьогодні найобґрунтованішою історичною конкретикою, епічним полотном про свідомий геноцид українського народу 1933 року, злочинно, підло організований більшовицьким тоталітаризмом.
Джерело: http://postup.brama.com/usual.php?what=9945 |
