П.Тичина ГАЇ ШУМЛЯТЬ Гаї шумлять — я слухаю. Хмарки біжать — милуюся. Милуюся-дивуюся, чого душі моїй так весело.
Гей, дзвін гуде — іздалеку. Думки пряде — над нивами. Над нивами-приливами, купаючи мене, мов ластівку.
Я йду, іду — зворушений. Когось все жду — співаючи. Співаючи-кохаючи під тихий шепіт трав голублячий.
Щось мріє гай — над річкою. Ген неба край — як золото. Мов золото-поколото, горить-тремтить ріка, як музика. 1913
|