Юрій Покальчук ІНТЕРВ’Ю ( ФРАГМЕНТИ)
Покальчук: «Я ніколи не обманюю жінок»
… музика…
….Музика — обов’язковий компонент для моїх творчих медитацій. Я люблю Мелса Девіса, і загалом джаз. Люблю також музику Еріка Клептона, Джона Боуі, Стінга і Леонарда Коена.
…служба в армії…
… Справа в тому, що я проходив десантну, саперну і альпіністську війскову підготовки. Це було доволі важко фізично, часто пов?язано з ризиком. І я сприймав це як свого роду випробування власних сил, спроможності на те, що може робити інший. Може, звідси народився мій принцип — якщо хтось може, то чому не ти.
… про Державну премію…
…Державні премії існують в кожній державі. На жаль, в Україні тільки Шевченківська премія забезпечена більш-менш пристійними грішми. Здається, до сьогодні преміальні по Шевченківській премії виплачені не всім. Але як було би кльово, якби літературні премії заснували наші олігархи! Наприклад, Гайдук, Ахметов, Пінчук, Порошенко, Тимошенко, Суркіс, Рабінович, Коломойський, Фірташ, Тарута та інші. Як би у нас зразу розквітнула література і мистецтво!!
… українські бетселлери…
…Можу назвати «Культ» Дереша, «Біг Мак» Жадана, «Рекреації» Андруховича, «Польові дослідження українського сексу» Забужко і деякі інші.
… книжка чи комп’ютер…
…Література — вічна, незважаючи на всі технічні здобутки XXI століття. Читання книжки — це інтимний процес, і він назавжди залишиться саме таким. Не монітор, а саме гортання сторінки — в цьому є певна таємниця, яка приваблює читача.
… українська книжка…
… Проблема, насамперед, полягає в тому, що наш книжковий ринок щонайменше на 80 % складається з привозної російськомовної літератури. Упродовж чи не десяти перших років незалежності російська книжка не обкладалася податками, а українська книжка обкладалася. Книжковий бізнес в Росії — дуже прибутковий, а у нас — більш-менш. Якби в книгарнях ціни на російські книжки були значно більші, то на українські книжки був би попит з боку книгарень і видавництв. Є кому писати і детективи, і бульварну літературу. І вона насправді видається, але малими тиражами, обмежено, і не поширюється по всій Україні.
…про жіночу красу…
… Почнемо з віку. Південні жінки — найкраще виглядають у 16–18 років. У 30 років вони починають обростати чорним волоссям, і є вже мамами двох чи трьох дітей. І виглядають відповідно. Тому європейські жінки — це більша таємниця. Їхній вигляд і привабливість, у великій мірі, залежить від особистого смаку жінки, і її відповідності до умов, в яких вона живе та оточення, в якому перебуває. Вона може бути зовсім неприваблива у 18, і розквітнути у 28. Привабливість юності, переважно, омана, бо свіжість проходить. А от внутрішнє "я" жінки, якщо воно існує — жіноче. Саме у такому віці — скажімо, років під 30 — жінка може дати чоловікові найбільше його «мачівське» щастя.
…сучасна література…
…Думаю, що українська література переживає дуже цікавий період свого розвитку. Після багаторічної стагнації з?явились спершу «восьмидесятники», але й вони зараз вже стають класиками. Потім з?явились «девяностики», а зараз — «двохтисячники». Насправді, я переконаний, що такий поділ — просто «гра в класи». Письменник може мати 20 років, як-от Любко Дереш, або 80 — як-от Загребельний. Вони живуть в один час, і це вже письменники XXI століття. Я намагаюсь читати усіх найцікавіших своїх колег по перу. Список був би дуже довгий, але кілька імен назву — Дереш, Жадан, Карпа, Прохасько, Андрухович, Іздрик і багато інших.
… особисте…
… Я покинув Луцьк у 18 років, і поїхав у Санкт-Петербург пробувати вступити на факультет Східних мов. Це була абсолютно безумна ідея, бо я вчився в Луцькому педінституті, і без усякої домовленості забрав документи і поїхав у Пітер. З великим трудом, але це мені вдалося. Другий момент був чимось схожий — коли я вступив до Спілки письменників, і мав право жити на вільних хлібах, я покинув роботу (на той час я був політично неблагонадійний). І хоч мав диплом кандидата наук, зібрав бригаду сезонних робітників, з якими поїхав у Норильськ на Таймир Сняданко. Є ще інші.
… мрії…
… Мрію написати книжку, якою би я сам був справді задоволений.
… улюблений анекдот…
…Гуцул в горах приймає пологи в своєї дружини. Вже не перший раз. Світла немає, запалив свічку. Витягає одну дитину: «О, хлопчик! Івасиком буде». Перерізав пуповину. Дитину загорнув і поклав. І знову щось там витягає. Каже: «О, дівчинка. Марічкою буде». А старший син каже: «Тату, гасічь свічку, бо вони на світло лізуть!».
Автор Віра Карпінська, «Газета по-київськи» ,05 липня 2007,Книжковий Клуб
Джерело : http://www.bookclub.ua/ukr/read/pokalchuk/intpokalchuk/ |
