Зі збірки "СОНЕТИ І ЕЛЕГІЇ"
Микола ЗЕРОВ
НОВА УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ
Коли ж то, Господи, мине нас цяя чаша?
Ця старосвітчина, цей повітовий смак,
Ці мрійники без крил, якими так
Поезія прославилася наша?
От Петька Стах, містечковий сіряк,
От Вороний, сентиментальна кваша…
О ні, Пегасові потрібна інша паша,
А то не витягнe, загрузне неборак.
Прекрасна пластика і контур строгий
Добірний стиль, залізна колія —
Оце твоя, поезіє, дорога.
Леконт де Ліль, Хозе Ередія —
Парнаських зір незахідне сузір’я
Зведе тебе на справжнє верхогір’я.
***
ЧИСТИЙ ЧЕТВЕРГ
И абіе пътель возгласи.
Огні і теплий чад. З високих хор
Лунає спів туги і безнадії.
Навколо нас кати і кустодії,
Синедріон і кесарь, і претор.
Це долі нашої смутний узор,
Для нас на дворищі багаття тліє,
Для нас пересторогу півень піє,
І слуг гуде архиєрейський хор.
І темний ряд євангельських історій
Звучить як низка тонких алегорій
Про наші підлі і скупі часи.
А навкруги — на цвинтарі, в притворі —
Свічки і дзвін, дитячі голоси
І в темному повітрі вогкі зорі.
*** ВЕЛИКА П’ЯТНИЦЯ
Благообразный Іосіфъ…
"Благообразний муж з Аримафеї",
Шановний радник, учень потайний,
Господню плоть повив у пелени
І до гробниці положив своєї.
І от під чорне сонце Іудеї
Мене провадять таємничі сни,
Хвилює образів наплив рясний
Смутний аккорд святої епопеї.
Глибокий спокій впав на темний сад —
Хрести і гроб, і військовий наряд, —
Все спить, все снить під синьою імлою.
І в синій темряві, мов ряд примар,
Жінки несуть свій вікопомний дар —
Пахучий нард і мірру, і алое.
***
СКОРПІОН
Блаженні дні і ночі на селі,
Землі Волинської родюче лоно
І дух полів, і голоси з балкона,
І крекіт жаб на вітровім крилі.
А в плесі тихім, мов на синім шклі
Вже позначились клешні Скорпіона,
І Антарес, як іскорка червона,
Уже горів в надобрієвій млі.
Я од’їздив, і оком астролога
Допитувався в зір, яка дорога
Мене провадить у майбутні дні.
А Скорпій гас в красі своій недобрій,
І друг Стрілець виносив понад обрій
Свій срібний лук і приязні огні.
***
|
