Четвер, 13.08.2020, 18:20
EUREKA!!!
Віртуальний підручник

з української літератури
"Еврика!"
Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Категорії каталога
Твори П.Тичини [17]
Твори Миколи Хвильового [7]
Неокласики [11]
Український футуризм [1]
Зарубіжна література ХІХ-ХХ ст. [1]
Твори письменників діаспори. [1]
Твори В.Сосюри [4]
Стильові течії модернізму [7]
Твори Григорія Косинки [2]
Твори Ю.Яновського [6]
Твори В. Підмогильного [7]
Твори Остапа Вишні [10]
Твори Богдана-Ігоря Антонича [1]
Твори Миколи Куліша [5]
Твори Євгена Маланюка [2]
Твори Івана Багряного [4]
Твори О.Довженка [6]
Твори Олега Ольжича [1]
Твори Олени Теліги [1]
Твори Уласа Самчука [3]
Шістдесятники [18]
Олесь Гончар [2]
Твори Василя Барки [2]
Осип Турянський [2]
Твори В.Шевчука [3]
Твори П.Загребельного [1]
Міні-чат
Головна » Статті » Бібліотека -11 » Неокласики

Твори Миколи Зерова

Зі збірки "СОНЕТИ І ЕЛЕГІЇ"

Микола ЗЕРОВ 


НОВА УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ 


Коли ж то, Господи, мине нас цяя чаша? 
Ця старосвітчина, цей повітовий смак, 
Ці мрійники без крил, якими так 
Поезія прославилася наша? 

От Петька Стах, містечковий сіряк, 
От Вороний, сентиментальна кваша… 
О ні, Пегасові потрібна інша паша, 
А то не витягнe, загрузне неборак. 

Прекрасна пластика і контур строгий 
Добірний стиль, залізна колія — 
Оце твоя, поезіє, дорога. 

Леконт де Ліль, Хозе Ередія — 
Парнаських зір незахідне сузір’я 
Зведе тебе на справжнє верхогір’я. 

*** 


ЧИСТИЙ ЧЕТВЕРГ 

И абіе пътель возгласи. 

Огні і теплий чад. З високих хор 
Лунає спів туги і безнадії. 
Навколо нас кати і кустодії, 
Синедріон і кесарь, і претор. 

Це долі нашої смутний узор, 
Для нас на дворищі багаття тліє, 
Для нас пересторогу півень піє, 
І слуг гуде архиєрейський хор. 

І темний ряд євангельських історій 
Звучить як низка тонких алегорій 
Про наші підлі і скупі часи. 

А навкруги — на цвинтарі, в притворі — 
Свічки і дзвін, дитячі голоси 
І в темному повітрі вогкі зорі. 

*** 

ВЕЛИКА П’ЯТНИЦЯ 

Благообразный Іосіфъ… 

"Благообразний муж з Аримафеї", 
Шановний радник, учень потайний, 
Господню плоть повив у пелени 
І до гробниці положив своєї. 

І от під чорне сонце Іудеї 
Мене провадять таємничі сни, 
Хвилює образів наплив рясний 
Смутний аккорд святої епопеї. 

Глибокий спокій впав на темний сад — 
Хрести і гроб, і військовий наряд, — 
Все спить, все снить під синьою імлою. 

І в синій темряві, мов ряд примар, 
Жінки несуть свій вікопомний дар — 
Пахучий нард і мірру, і алое. 

*** 

СКОРПІОН 

Блаженні дні і ночі на селі, 
Землі Волинської родюче лоно 
І дух полів, і голоси з балкона, 
І крекіт жаб на вітровім крилі. 

А в плесі тихім, мов на синім шклі 
Вже позначились клешні Скорпіона, 
І Антарес, як іскорка червона, 
Уже горів в надобрієвій млі. 

Я од’їздив, і оком астролога 
Допитувався в зір, яка дорога 
Мене провадить у майбутні дні. 

А Скорпій гас в красі своій недобрій, 
І друг Стрілець виносив понад обрій 
Свій срібний лук і приязні огні. 

*** 







Категорія: Неокласики | Додав: nmix (28.08.2008)
Переглядів: 2986 | Рейтинг: 4.5/4 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright MyCorp © 2020
Створити безкоштовний сайт на uCoz