Четвер, 13.08.2020, 19:11
EUREKA!!!
Віртуальний підручник

з української літератури
"Еврика!"
Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Категорії каталога
Твори П.Тичини [17]
Твори Миколи Хвильового [7]
Неокласики [11]
Український футуризм [1]
Зарубіжна література ХІХ-ХХ ст. [1]
Твори письменників діаспори. [1]
Твори В.Сосюри [4]
Стильові течії модернізму [7]
Твори Григорія Косинки [2]
Твори Ю.Яновського [6]
Твори В. Підмогильного [7]
Твори Остапа Вишні [10]
Твори Богдана-Ігоря Антонича [1]
Твори Миколи Куліша [5]
Твори Євгена Маланюка [2]
Твори Івана Багряного [4]
Твори О.Довженка [6]
Твори Олега Ольжича [1]
Твори Олени Теліги [1]
Твори Уласа Самчука [3]
Шістдесятники [18]
Олесь Гончар [2]
Твори Василя Барки [2]
Осип Турянський [2]
Твори В.Шевчука [3]
Твори П.Загребельного [1]
Міні-чат
Головна » Статті » Бібліотека -11 » Неокласики

М.Рильський. Слово про рідну матір
СЛОВО ПРО РIДНУ МАТIР

  Благословен той день i час,
  Коли прослалась килимами
  Земля, яку сходив Тара
  Малими босими ногами,
  Земля, яку скропив Тарас
  Дрiбними росами-сльозами.

  Благословенна в болях ран
  Степiв широчина-бездонна,
  Що, як зелений океан,
  Тече круг бiлого Херсона,
  Що свiй дiвочий гнучий стан
  До днiпрового тулить лона.

  Благословенна ти в вiках,
  Як сонце наше благовiсне,
  Як вiщий бiлокрилий птах,
  Печаль i радiсть наша, пiсне,
  Що мужнiсть будиш у серцях,
  Коли над краєм хмара висне.

  Благословеннi ви, слiди,
  Не змитi вiчностi дощами,
  Мандрiвника Сковороди
  З припорошiлими саквами,
  Що до цiлющої води
  Простує, занедбавши храми;

  Благословен мечiв ясних
  Огонь, отчизни охорона,
  Iржання коней бойових,
  Морських походiв даль солона,
  I "Енеїди" владний смiх,
  Полтави тихої корона,

  Гаряча дума Кобзаря,
  Що i в огнi не спопелiє,
  I молоток Каменяра,
  I струни Лисенка живiї,
  I слави золота зоря
  Круг Заньковецької Марiї!

  I труд, i пiт благословен,
  Життя рясного виногради,
  I при дорозi зелен клен,
  I свiтло мудрої лампади,
  I майво збратаних знамен
  Навкруг Кремлiвської огради.

  Благословенна синь озер,
  I Псло, i повiв рути-м'яти,
  Народу генiй, що не вмер,
  Не вмре вiд жодної гармати,
  У гронi свiтлому сестер
  Благословенна наша мати.

  Благословеннi ви, брати,
  Що в сяйвi дружби i свободи
  Идете до спiльної мети,
  На яснi зорi й тихi води,
  Благословен i славен ти,
  Росiйський смiливий народе!

  Хто може випити Днiпро,
  Хто властен _виплескати море,
  Хто наше злото-серебро
  Плугами кривди переоре,
  Хто серця чистого добро
  Злобою чорною поборе?

  Настане день, настане час -
  I розiллється знов медами.
  Земля, що освятив Тарас
  Своїми муками-дiлами,
  Земля, що окрилив Тарас
  Громовозвукими словами.

  Хiба умерти можна їй,
  В гарячiй захлинутись кровi,
  Коли на справедливий бiй
  Зовуть i дерева в дiбровi,
  Коли живе вона в мiцнiй
  Сiм i великiй, вольнiй, новiй?

  Хiба їй можна одцвiсти,
  Коли зоря горить рожева,

  Коли шумлять-дзвенять свiти
  Вiд рику раненого лева,
  Лисицi брешуть на щити
  I кличе див поверху древа!

  Хто золоту порве струну,
  Коли у гуслях - дух Боянiв,
  Хто димний запах полину
  Роздавить мороком туманiв,
  Хто чорну витеше труну
  На красний Київ наш i Канiв?

  Нi! Сили на землi нема
  I сили на землi не буде,
  Щоб потягти нас до ярма,
  Щоб потоптати нашi груди,
  Бо Партiя бiля керма

  Стоїть, радянськi, вiльнi люд и I

  Гримить Днiпро, шумить Сула,
  Озвались голосом Карпати,
  I клич подiльського села
  В Путивлi, сивому чувати.
  Чи совам зборкати орла?
  Чи правду кривдi подолати?

  О земле рiдна! Знаєш ти
  Свiй шлях у бурi, у негодi!
  Встає народ, гудуть мости,
  Рокочуть рiки ясноводi!..
  Лисицi брешуть на щити,
  Та сонце устає - на Сходi!

  1941 p.



Категорія: Неокласики | Додав: nmix (11.09.2008)
Переглядів: 28495 | Рейтинг: 3.4/44 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright MyCorp © 2020
Створити безкоштовний сайт на uCoz