2. Погляд на світ як на систему символів, тобто художня настанова, за якою довколишня дійсність є знаком чогось іншого, вищого, духовного.
3. Багата тропіка: порівняння стають поширенішими й набувають символічного забарвлення (битва – бенкет або весілля; весна – символ воскресіння тощо), типовими стають гіперболи, з’являються фольклорні постійні епітети.
4. Складна, заплутана синтаксична побудова тексту.
5. Утвердження культу аскетизму .
6. На зміну християнському оптимізмові монументалістської епохи приходить песимізм (до прикладу, жахливі уявлення єпископа Серапіона про землю, яка хоче струсити із себе весь заплямований гріхами рід людський).
Зразки цього напряму: героїчна поема «Слово про похід Ігорів», проповіді Кирила Турівського та Серапіона, Києво-Печерський патерик, Київський (Іпатіївський) літопис, ГалицькоCВолинський літопис.
Джерело :
Пахаренко, В.І.
Українська література: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Василь Пахаренко. – К.: Генеза, 2009. – 368 с.: іл.
