Улас Золотоноша
Український Гомер...
3"Господа Самчуків стоїть на одному з велетенських пагорбів... Саме там колись стояла хата, в якій народився Улас Самчук", ― писав понад два роки тому Сергій Гупало в "Дзеркалі тижня", побувавши на батьківщині письменника й де живе родина двоюрідного брата Івана.
"Націю, яку вбивали століттями, всіма зброями, повернено до життя протягом десятків років єдиною зброєю слова... Я хилю в побожній пошані голову перед творцями такого слова, дарма, що вони не Шекспіри, а Котляревські... О, так! Бути учасниками такого великого, многогранного, титанського процесу життя є почесним і приємним завданням Людини. Так було, так є і так буде!..." Ця висока й справедлива оцінка, висловлена ще півстоліття назад, належить видатному українському письменникові, "Гомеру XX століття", Уласу Самчуку, який жив і творив своє правдиве Слово, на жаль, здебільшого на чужині й про творчість якого ми дізналися зовсім недавно, коли рухнула назавжди між двома полярними світами залізна завіса...
Улас Самчук народився 20 лютого 1905 року в Дермані, що на Волині, в селянській сім'ї. Його село здавна славилося православним монастирем, збудованим ще князями острозькими. Тут на початку XVII ст. з'явилася друкарня і школа, де працювали видатні діячі української культури Іван Федорів, Даміан Наливайко та Мелетій Смотрицький, який провів останок свого життя в монастирі і був похований на його території. Завдячував цій благодатній землі й наш співвітчизник Борис Тен.
Батько Уласа Самчука, Олексій Антонович, віддав малого хлопця в початкову школу, коли вся сім'я згодом у 1913 році переїхала в Тилявку Кременецького повіту. Продовжував малий Улас навчатися в Дермані
Ющенко каже, що українська труба допоможе всьому континенту
Прем'єр Грузії пішов у відставку
Родина Балоги відмовилася від замку "Паланок"
Немиря заспівав пісню Тимошенко у Давосі
Тимошенко проведе "черговий позачерговий" Кабмін у вищій початковій школі та в Кременецькій гімназії, але так і не закінчив навчання через війну, що невдовзі розпочалася. Слухав курси в Бреславльському та Українському Вільному університеті (Прага), а проте так і не довчився через різні причини. Розпочав писати рано. Ще в Кременецькій гімназії Улас Самчук редагував рукописні журнали "Юнацтво" та "Хвиля". Тож 16 лютого 1922 року він помістив у "Юнацтві" свій перший вірш "Не любити не можу свою я країну". Його першими літературними псевдонімами були В.Данильчук та В.Перебендя. Прозою почав захоплюватися там же, як згадував пізніше сам письменник. Перше опубліковане оповідання його під назвою "На старих стежках" з'явилося в польському журналі "Наша бесіда" в 1926 році.
З 1923 року Улас Самчук перебував у "Просвіті", завдяки чому мав неабиякий вплив на своє формування з боку провідних українських діячів, таких як Михайло Чернавський, Борис Козубський, Семен Жук та ін. Уже в цей час почав усвідомлювати, що без значно ширшого простору йому не вдасться стати на міцний ґрунт і міцно затвердитись у літературі. Спочатку покладав великі надії на Київ і планував здійснити свій намір. Так, 1924 року зробив спробу переходу польсько-радянського кордону. Але його схопили й заточили в польську тюрму. Згодом був мобілізований у польське військо, звідки невдовзі в 1927 р. дезертирував і переїхав до Німеччини. "А тому я пішов на захід, бо наша домашня розв'язка питання мене ніяк не переконувала", – так згадував свою вимушену еміграцію Улас Самчук.
В еміграції почалася нова сторінка життя і творчості письменника. Бойтен і Бреслав стали для нього своєрідним плацдармом у велику літературу. Звідси він надіслав до "Літературно-наукового вісника" свої перші "новелі", там виникли задуми більших романів. Ось як у спогадах "Мій Бреслав" згадував Самчук про тодішні роки: "...в моєму всесвіті появилась туманність, з якої вилонювались контури майбутньої Волині". З Німеччини письменник перебирається в Прагу, де на той час перебувало багато наших співвітчизників, що опинились в результаті кривавих подій в Україні, спричинених російськими большевиками чи польськими окупантами. В "українській" Празі крім Вільного університету були Український вищий педагогічний інститут ім.М.Драгоманова, Українська студія пластичного мистецтва, Українське історико-філологічне товариство, а в Подєбрадах працювала Українська господарська академія. Систематично відбувалися українські наукові з'їзди. Ось те оточення, де "варився" Улас Самчук і творилась "його Прага". Олександр Олесь, Спиридон Черкасенко, Олекса Стефанович, як також Степан Смаль-Стоцький ("мій добрий, батьківський друг, учитель і добродій") та багато інших, в тісному оточенні яких безпосередньо перебував У.Самчук. Отже, літературне обличчя письменника це – Прага. За цей період з-під його пера виходять такі значні твори, як "Волинь" (перша частина роману-трилогії "Куди тече та річка"), "Марія", "Кулак", "Гори говорять"...
Найвизначнішим твором письменника був роман "Марія", присвячений Голодомору 1932-33 року, де в образі простої селянки Марії постає розтерзана, голодна Україна. У.Самчук чи не вперше так вражаюче правдиво змалював ті страшні роки в історії України, коли большевицька саранча безжально винищила мільйони людей...
У цей період Улас Самчук активно та з завзяттям розгортає й свою політичну діяльність. "Я не належав до породи притрастних політиків, але силою фактів був втягнутий в цю атмосферу молодих людей, яким здавалося все можливим і які майстрували фантастичні пляни свого майбутнього", – згадував значно пізніше видатний письменник.
У 1937 році письменник очолює Секцію мистців, письменників і журналістів, що гуртувалася в Празі. Культурна рефентура ПУНу розгорнула "широко закроєну акцію пропаганди", за висловом У.Самчука, в тодішній Карпатській Україні (сучасне Закарпаття). Отже, в 1938-39 рр. письменник мобілізував себе на пропагандистську роботу в Закарпатті. Він стає референтом пропаганди УНО (Українське національне об'єднання – партія, очолювана Августином Волошиним) в Хусті, будучи одночасно "звітодавцем командування Карпатської Січі" до нью-йорської "Свободи" і празького "Українського слова".
"...Бути прямим і безмежно правдивим свідком на суді історії свого народу – ось ті заповіді, яких український літератор не сміє скреслити зі скрижалів батьківщини"... Це головне кредо письменника, якого він свято дотримувався, не зважаючи ні на що. Улас Самчук. як літератор з "Божою іскрою", писав постійно, за будь-яких обставин...
1945 року письменник опиняється в Німеччині, де перебував у так званому таборі "Бі-пі", що розміщався в американській зоні поблизу міста Фюрт. Очолював там "МУР" – Мистецький український рух, в який входило багато українських мистців, також занесених вітрами війни на чужину. За цей період написав "Радість Василя Шеремети" (1947) та "Морозів хутір" (1948).
12 липня 1948 року письменник отримує дозвіл на в'їзд до Канади на постійне місце проживання. У Канаді він одразу вступає до ОУП – Організації українських письменників. Тут У.Самчук закінчує чергову трилогію "Ост" та видає роман "На твердій землі" (1967). Письменник часто подорожує Америкою, Канадою...
У 1980 році його праці було висунуто на Нобелівську премію, одначе, на жаль, вони не знайшли достатньої підтримки. Його твори часто друкувались у перекладах на інші мови. Так, трилогія "Волинь" виходила польською (1948), хорватською (1941), роман "Марія" – німецькою (1943), французькою (1955), англійською. На його творах захищались магістерські дисертації в англійській мові Анни Бойчук-Власенко (Сиракузький університет у Нью-Йорку) та Євгена Штендери (університет Альберти).
В останні роки свого життя письменник часто хворів і ледь не жебракував. Помер у 1987 році і похований у Канаді...
Проте він урешті-решт повертається на батьківщину своїми чудовими творами. А що ще потрібно мистцеві?...
Нарис побачив світ у книзі "Видатні постаті України", який надруковано під моїм власним прізвищем...
Джерело: http://narodna.pravda.com.ua/culture/4975a589c54dc/ |
