М.Костомаров
Микола Костомаров СОЛОВЕЙКО Зелений сад, зелений сад. Зеленая могила! Зелений сад вдяга весна, Могила забриніла! Як гарно слухать, коли в ніч Маленький соловейко В квітках затлямка, засвистить Так приязно, любенької А тут вони ведуть танок! Хто гласи їх розлічить? Хто передом із їх іде? Хто зорі перелічить? Той на тополі, ті в кущах, Ті в вербах, ті в калині... Один біля могили сам Співає на ялині. Щебече він — не то співець Віршами люб'язними Кохання й радість розділя З серцями приязними. Затьохка він — не то біди Оплакує людськії, Жаль ллється в серце, як в квітки Крапельки дощовії. От застогнав, і от замовк... Терликнув — вп'ять залився, Не то співець в останній раз Із миром розпростався! І в небо думкою влетів, Між зорями співає, А странній спів його людей Уже не порушає. Співає пташка, і ніхто Не взяв її в примітку! Співа співець — ніхто йому З душі не кине квітку! Одно серденько між всіма Глас пташин розпізнало, Одно серденько пісня та Співцева розрушала. І цілий день смутна, тиха Самотняя могила, А вранці зомнята трава. Де дівчина сиділа.
Категорія: Романтизм | Додав: nmix (03.02.2010)
Переглядів: 3587 | Коментарі: 4
| Рейтинг: 3.9 /11 |
- Оцінити -
Відмінно
Добре
Непогано
Погано
Жахливо
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
ахахаха..непонялапотому,что недалёкая!!
Тут наявний внутрішній сюжет-думки,переживання до ідеалу героя-співця , який асоціюється з образом соловейка, центральним в елегії.Головні мотиви-самотність,творчість,норозділене кохання.
Гарний вірш,але дещо я не зрозуміла
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[
Реєстрація |
Вхід ]
Статистика
Онлайн всього: 5
Гостей: 5
Користувачів: 0